Веломандрівка 12-13 липня

Веломандрівка 12-13 липня 2008.
В яку міні-відпустки вирішив проїхатися велосипедом по дорогам Центральної України. Маршрут планувався на два дні такий. 12 липня - Київ-Васильків-Фастів-Сквира. 13 липня - Сквира-Погребище-Турбів-Вінниця-Гнівань. За перший день вийшло записати звіт, за другий уже бажання сидіти за комп'ютером пропало, видно, відстань далася взнаки :).

Отже, почалося все звечора 11 липня.

Звечора 11-го боролися дві ідеї. Одна - тепер середина літа, їхати буде жарко, треба пораніше (о 6-ій, наприклад), встати, аби відповідно рано виїхати, і по спеці не їхати. Інша - останні дні я не висипався, тож треба подовше поспати аби бути в формі. За підтримки ліні друга ідея перемогла :)

0 км. Отже, виїхав я без десяти дев'ять. Вирішив з Києва виїзжати черед Одеську площу на трасу Київ-Одеса до Василькова. Виявилося, що виїхати з Києва в суботу зранку - напряжна штука. Машин - тьма, на Московській площі вічна реконструкція, повітря сизе, всюди пилюка. Побачивши врешті-решт табличку з перекресленим написом "Київ", я вже геть вхеканий. Але, правда, далі було краще.

Приблизно 20 км. Доїхав без особих пригод до Великої Окружної за Глевахої. То була перша помилка - те, що прийняв за окружну, виявилось поворотом Одеської траси ). Я ж повівся на вказівник "Васильків", і поїхав прямо на міст (там під міст - Одеська траса, а на міст - дорога на Васильків. З одного боку у Василькові цікаво - бачив базу тактичної авіації, ліцей екології НАУ (рідна альма-матір), саме місто таке нерівне, вверх і вниз. З іншого боку, то був вийшов гак кілометрів з 10, ще й по нерівному. В центрі Василькова дядько показав, як доїхати до Фастова - для того треба було вернутися на знову на Одеську. Добре хоч не в те місце, з якого з'їхав ). На виїзді на окружну стояли дайці. В одного з них я попитав, як проїхати на Фастів - він впевнено назвав кілометрах в 10 в напрямку Одеси. І я йому повірив, хоча треба було всього лише переїхати Одеську трасу ). Але в результаті воно на краще й вийшло. Даїшник ще довго допитувався - чи я спортсмен, чи нє. Видно, йому за власне пузо було соромно )).

Трохи про карту, по якій їхав. Може то карта для авто і непогана, але на велосипеді по ній їхати неможливо. По ній можно тільки брати орієнтири - наступне село таке-то, а потім - таке-то. А дорогу роспитувати. Занадто вже крупний масштаб - на поворотах зорієнтуватися неможливо. Та що там повороти, там досить великі села попропущені, навіть по кілька зараз.

40 км. Доїхавшли до села, про яке сказав даїшник, і подившись на карту, я зрозумів, що повертати на Фастів пізно - занадто велике коло буде, якщо на Сквиру їхати. Вирішив їхати далі по Одеській, і не доїзжаючи Білої Церкви звернути і виїхати на Сквиру селами. Це було дуже прикольне рішення. Дорога - мрія (краще, ніж Одеська траса), машин - одна на 10 хвилин, справа соняхи, жита-пшениця. В одному місці гречка так пахла, що в пору було падати ).

Десь 80 км. Це було трохи пізніше. А перед цим вирішив пообідати якраз на з'їзді з Одеської траси, у містечку Гребінки (не путати з Гребінкою). Напитав обід аж у третьому кафе - всюди весілля були, видно на Петра-і-Павла одружуватися - хороша прикмета ). Кафе знайшов якраз на повороті на село, через яке мені їхати треба було - Устимівку. Поворот той, до речі, тяжко знайти - треба бути уважним. В кафе ціни виявилися більшими, ніж в Києві, а от якість гірша. Прийшлося брати об'ємом. Почав обідати в 12.40.

Після обіду вирішив повалятися, повідпочивати - якраз година дня була. Знайшов наче гарну місцину, розвалився. Тут напали комарів, за 15 хвилин обкусали здорово, тим самим відразу появилося бажання їхати далі ). Виїхав в 14.05. По дорозі безліч раз доводилося питати дорогу - в тому місці карта зовсім не відповідала дійсності (трохи пізніще згадаю, і опишу села, через які проїзжав).

Десь 90 км. Після обіду виявилось їхати напряжно. Якщо до обіду намагався тримати 30 км за годину, то перші години після обіду ледве тримав 26, а далі і 20 не міг втримати. До Сквири виявилося далі, ніж я очікував. Це такий психологічний момент - ніколи не треба розраховувати, що до цілі залишилося мало. Краще сказати більше, але не буде неприємного розчарування і упадку сил, як наслідок, коли тієї цілі все не буде і не буде.

По дорозі проїзжав багато сіл із дуже гарними ставками. Підходив до води, умивався, але купатися не ризикнув, хоча багато людей сиділо у воді.

130 км. Нарешті (була 18.00) доїхав до Сквири, чому порадувався дуже ). Останніх 10 км їхалося на нервах ). Напитав дорогу до хлібзаводу, де був готель, поселився (18.15) - і чудо, у них була гаряча вода. Покупавшись, вирішив прогулятися, і натрапив у центрі міста інет-кафе, з якого і пишу. По дорозі в інет-кафе випив півлітри кваси, і півлітри коли - дуже вже присушило. Не забути зайти в магазин, купити на завтрашню дорогу водички (тра попробувати на зміну мінералці солодкої), і цукерок.

Умови їзди. Після обіду трохи стих вітер (а зранку добре південно-західний, від чого було прохолодно, але тяжкувати їхати). Після Василькова переважно дорога йшла вниз, і було менше перепадів, ніж до нього.
Асфальт був переважно хорошої якості по всій дорозі.
Дуже допомагали їхати гарні поля навколо доріг, особливих захват викликали соняхи.

Із проблем - попік руки коло ліктів і ще трішки ноги над колінами (де закінчилися шорти). І німіли постійни долоні - мізинці не розніміли до сих пір.

Середня швидкість до обіду трималася 24 км, після обіду впала до 21,5. Трохи перетружені стегна, і досить сильна крепатура на плечах і особливо шиї. Ще хочу відмітити якість тупість по дорозі - тяжко було запамёятати по дві назви сіл підряд, тільки на одне вистачало, далі приходилося знову карту дивитися )).

Ще відпочивав трохи частіше, ніж очікував, але менше. Думаю, це через те, що убився трохи при виїзді з Києва (і при подоланні Василькова).

В результаті, за перший день було проїхано 130 км, за другий - 160 км. Отримав масу цікавих та нових вражень.